Контент-аналіз тлумачення іншомовної компетентності в психолого-педагогічній літературі

Abstract

Одним з важливих завдань вищої освіти сьогодні є підготовка компетентних і конкурентоспроможних фахівців, які вміють ефективно вирішувати складні завдання, проявляти гнучкість та нестандартне мислення, адаптуватися до швидких змін у сучасному середовищі. На шляху інтеграції України в європейські економічні, політичні та культурно-освітні структури, суспільство потребує фахівців, які не лише мають високу професійну компетентність, але й володіють достатнім рівнем іншомовної комунікативної компетентності. На сучасному етапі, така компетентність особистості стає провідною метою вивчення іноземної мови студентами закладів вищої освіти різних напрямів підготовки, а використання іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування і збагачення досвіду фахової підготовки – кінцевим результатом. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні структури і змісту іншомовної комунікативної компетентності як основи комунікативної культури. . У процесі дослідження використано низку загальнонаукових методів: аналіз (компаративний аналіз, контент-аналіз), синтез, класифікація, порівняння тощо. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури як результат було виявлено сутнісні ознаки та взаємозв’язки між професійною та іншомовною комунікативною компетентністю майбутнього фахівця, проведено контент-аналіз понять «компетентність», «компетенція», «компетентнісний підхід» тощо, систематизовано та класифіковано ці поняття З’ясовано, що більшість науковців у царині методики навчання іноземних мов погоджуються в тому, що іншомовна компетентність – це здатність людини безпосередньо спілкуватися іноземною мовою у відповідних мовленнєвих ситуаціях з урахуванням мовних, мовленнєвих та стилістичних норм і правил комунікативної поведінки. Такий вид компетентності розглядається як готовність майбутнього фахівця до іншомовного спілкування. Тим не менш, виявлено певні неточності в перекладі іншомовних термінів, що в результаті призвели до ряду суперечок та невідповідностей. Загальноприйнятої системи класифікації комплексу іншомовних компетенцій не спостерігається у зв’язку з тим, що дослідники мають неузгодженість у дефініціях понять «іншомовна компетентність», «іншомовна комунікативна компетентність», «комунікативна компетнетність» тощо. Як висновок ми припускаємо, що визначення іншомовної комунікативної компетентності остаточно не сформовано і потребує більш детального дослідження.

One of the important tasks of higher education today is the training of competent and competitive specialists who can effectively solve complex tasks, show flexibility and non-standard thinking, adapt to rapid changes in the modern environment. On the path of Ukraine's integration into European economic, political and cultural and educational structures, society needs specialists who not only have high professional competence, but also possess a sufficient level of foreign language communicative competence. At the current stage, such personal competence becomes the leading goal of foreign language learning by students of higher education institutions of various fields of study, and the use of a foreign language as a means of intercultural communication and enrichment of professional training experience is the final result. The purpose of our study is the theoretical substantiation of the structure and content of foreign language communicative competence as the basis of communicative culture. A number of general scientific methods are used in the research process: analysis (comparative analysis, content analysis), synthesis, classification, comparison, etc. Based on the analysis of the psychological and pedagogical literature, as a result, we identify the essential signs and relationships between the professional and foreign language communicative competence of the future specialist, conduct a content analysis of the concepts of "competence", "competency", "competence approach", etc., systematize and classify these concepts. Most of the scientists agree that foreign language competence is a person's ability to directly communicate in a foreign language in appropriate speech situations, taking into account language, speech and stylistic norms and rules of communicative behavior. This type of competence is considered as the readiness of the future specialist for foreign language communication. Nevertheless, certain inaccuracies were found in the translation of foreign language terms, which resulted in a number of disputes and inconsistencies. There is no universally accepted system of classification of the complex of foreign language competences due to the fact that researchers have inconsistencies in the definitions of the concepts "foreign language competence", "foreign language communicative competence", "communicative competence", etc. As a conclusion, we assume that the definition of foreign language communicative competence has not been finalized and needs more detailed research.