Антропологічне осмислення архітектурної форми сучасності

Abstract

Власне кажучи саме сьогодення наводить на потребу екомислення в архітектурі. Адже, щільна забудова міст порушує природний баланс життєвого простору людини, сучасні матеріали впливають на її здоров’я, протиріччя між природою та природою архітектури, при усьому прагненні архітекторів уникнути його, веде до когнітивного відчуття штучності просторового уявлення життя. Звідси походить проблема антропологічного підходу до архітектурного осмислення форми. За давньогрецьким філософом Арістотелем «той, хто розмірковує про людей» вивчає природу людини, її походження та еволюцію (антропогенез). Архітекторам притаманний такий підхід до формування суспільного простору. Homo purvus mundus est – людина це цілий світ, мікрокосм і усвідомлення цього факту призвело до формування національної антропологічної школи. У національній гуманітаристиці проблема антропології, зокрема українському мистецтві та архітектурі, набуває наукового визнання.