Відтворення функціональних особливостей українських історико-культурних реалій (на матеріалі енциклопедичних видань)

Abstract

Науковий підхід до перекладу передбачає, перш за все, максимально точне відображення матеріалу, що перекладається, з метою надати читачу потрібну йому інформацію. При перекладі реалій існує дві труднощі: 1. відсутність у перекладацькій мові відповідності (еквівалента, аналога) внаслідок відсутності у носіїв цієї мови об’єкта, який ця реалія позначає. 2. необхідність передати не тільки предметне значення (семантику) реалії, а також і її колорит (конотацію) — її національне і історичне забарвлення. Ця справа ускладнюється ще й необхідністю ураховувати цілий ряд обставин. Безумовним є лише одне: рецептів тут, як і в перекладі загалом, немає, і перекладач, ураховуючи загальні теоретичні положення і спираючись на володіння мовою, на свій досвід, чуття і картотеку, а, в першу чергу, на «контекстуальні обставини», в кожному окремому випадку вибирає шлях, який підходить більш всього, а інколи є одним можливим.