Вплив батьківсько-дитячих взаємин на прояви тривожності у дітей старшого дошкільного віку

Abstract

У сучасній психології проблема емоційного розвитку особистості належить до найскладніших та найактуальніших. Особлива увага науковців зосереджена на вивченні емоцій як фундаментальної сфери психічного розвитку людини. Теперішній час – це період непередбачуваності та несподіванок, ми не можемо готувати себе до чогось, або бути впевненим, що наше «завтра» буде схоже на наше «сьогодні». Пандемія, загроза війни, нестабільна політична та економічна ситуація у світі, відсутність контролю за ядерною зброєю – це частина зовнішніх, очевидних причин тривожності сучасних людей. А яку незліченну кількість хвилюючих питань та переживань кожен приховує в собі: не прийняття себе, конфліктні ситуації в сім’ї та на роботі, нереалізованість та невизначеність особистого майбутнього. Внаслідок тривожної поведінки батьків, стрімко збільшується частка дітей з підвищеним рівнем тривожності, що проявляється в труднощах у спілкуванні, зниженні працездатності та продуктивності, емоційною нестійкістю. Проблема тривожності у дітей актуальна сьогодні, адже дана особливість, спричинює невроз у дітей та ускладнює процес формування їх особистості. Тому корекція рівня тривожності у дітей старшого дошкільного віку є необхідністю задля подолання даного негативного явища та попередження його впливу на становлення особистості на наступних вікових етапах. Емоційна сфера відіграє важливу роль у психічному розвитку на всіх вікових етапах, але чи не найважливішою вона є в дошкільному віці. Це період долучення дитини до загальнолюдських цінностей, час становлення перших взаємин з людьми, перших переживань і тривог. Дітям цього віку характерні такі психологічні особливості, як надмірна емоційна чутливість до зовнішніх впливів та сильна зовнішня і внутрішня реакція на них; недостатньо розвинена довільність пізнавальної і, особливо, емоційно-вольової сфер; безпосередність сприйняття зовнішнього світу і обмеженість форм адаптивних реакцій на впливи; високий рівень наслідування та емоційного зараження; залежність від оцінок дорослих; низька здатність протистояти чужій думці тощо. Саме тому в період старшого дошкільного віку тривожність може закріпитись як властивість особистості. На нашу думку, важливим є попередження формування тривожності у дітей старшого дошкільного віку, адже дана якість в період старшого дошкільного віку, ще не до кінця сформована та піддається корегуванню. Оскільки сім’я – це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину, вона впливає на розвиток перцептивної, когнітивної, поведінкової сфер особистості. Від особливостей батьківсько-дитячих взаємин великою мірою залежать формування тривожної поведінки. Аналіз джерел показав, що більшістю сучасних психологів дитяча тривожність розглядається, як негативне явище розвитку емоційної сфери, яке виникає внаслідок дії безлічі зовнішніх психотравмуючих чинників серед яких важливе місце посідає сім’я та особливості батьківсько-дитячих відносин. Деструктивні типи батьківського ставлення призводять до постійного переживання дитиною емоційної напруги, яка з часом може перетворитись в стійку особистісну рису – тривожність, а згодом створити багато проблем розвитку особистості.Тому, на нашу думку, тема «Вплив батьківсько-дитячих взаємин на прояви тривожності у дітей старшого дошкільного віку» є актуальною.