Становлення та розвиток концепції національно-персональної автономії в історії міжнародно-правової думки

Abstract

Актуальність обраної теми дослідження полягає в тому, що сучасний стан нашого суспільства характеризується тим, що національні питання завжди були каталізатором з одного боку революційних та конфліктних ситуацій, а з іншого – показником рівня соціально-політичного та демократичного розвитку держав. Завжди були регіони, зі змішаним національним складом. З урахуванням того, що мільйони біженців, переміщених осіб та робітників-мігрантів, було розкидано по всьому світу наприкінці ХХ століття, національне питання стає все більш нагальним. Наявність у державі значної кількості національних меншин висуває проблему забезпечення їхніх специфічних прав та свобод, особливої уваги потребує забезпечення саме колективних прав.Метою роботи є комплексне дослідження концепції «національно-персональної автономії» та особливостей її застосування через призму практики окремих держав у міжвоєнний період а також узагальнення досвіду діяльності Ліги Націй у сфері захисту меншин, визначення його позитивних та негативних аспектів, які можуть бути враховані при формуванні сучасної системи захисту прав національних меншин.