Батьківське ставлення як чинник розвитку креативності підлітків

Abstract

Розвиток творчої особистості, особливо в період найбільшого активного етапу її формування, тобто в підлітковому віці, є дуже важливим питанням, оскільки здатність креативно мислити, уявляти, та діяти являються основними якостями особистості, які є необхідними для успішної життєдіяльності людини в будь-якому віці. Оскільки основною задачею на сучасному етапі освітньої діяльності шкільного навчання та батьківського виховання є створення сприятливих умов для прояву, стимулювання бажання бути оригінальним у своїх судженнях, підходах до навчання, прийнятті рішень підлітків, то виникає необхідність більше приділяти увагу саме розвитку творчого потенціалу дитини на всіх її щаблях. На жаль, як показують дослідження, на сьогодні існує певна шаблонність у виявленні та забезпеченні сприятливих умов для особистісного становлення та творчої самореалізації дитини, яка використовується вчителями та батьками у процесі навчання та виховання, і яка є недосконалою, малопотенційною та малоресурсною. Проблемам креативності присвячено багато дослідницьких наукових робіт, що знайшло відображення в працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Я. А. Пономарьова, Д. Б. Богоявленської, Р. М. Грановської, В. Н. Дружиніна, Л. Б. Ермолаєвої-Томіної, В. Н. Козленко, Дж. Гілфорда, Е. Торранса, Р.Дж. Стернберга, К. Тейлора, М. Бодена, Е. де Боно та інші. Розвиток сучасного підлітка, як особистості, включає максимальну реалізацію своєї діяльності, незалежності, творчих ініціатив, бажання вибирати шляхи та способи досягнення цілей, намірів для здійснення власних потреб та інтересів. Тому, особливо актуальним постає питання, саме батьківського ставлення до дитини у сім’ї, як провідного чинника розвитку всебічно розвиненої, самодостатньої та творчої особистості громадянина України.

Як всім відомо, для дитини сім'я - це джерело, завдяки якому вона навчається любити, ненавидіти, радіти, співчувати, допомагати, відстоювати свої інтереси тощо. І саме батьки відіграють важливу роль у формуванні ставлення дитини до соціальних процесів у суспільстві та за формування у них певних особистісних рис.