Особливі випадки визнання НСРД недопустимими

Abstract

Питання допустимості доказів закріплені ч. 1 ст. 87 КПК України, що виражає їх придатність у використанні та розгляду в кримінальному провадженні. Критерії допустимості злочинів виражається в належному процесуальному оформлені проведення негласних слідчих (розшукових) дій та спеціальному суб’єкті, який має право проводити дані процесуальні дії. Аналізуючи практику ЄСПЛ, вирішення питання щодо допустимості доказів не є в їхній компетенції. Тобто, не є завданням суду вирішувати чи є даний доказ допустимим, та яким шляхом його було отримано (Справа ЄСПЛ Биков проти Росії). Враховуючи дані особливості, досить часто проведення негласних (розшукових) дії визнаються недопустимими доказами у ході кримінального провадження.