Вібротактильна індикація в системах директорного управління польотом літака

Abstract

Впровадження систем автоматичного управління в процес управління літаком зумовлене не лише змінами у пілотажних характеристиках, зокрема стійкості та керованості, але й тенденціями щодо інтеграції інформації систем автоматичного управління з бортовим обладнанням. В сучасних літаках системи автоматичного управління розвивалися від засобів, які полегшують роботу пілота, до засобів, що значно підвищують бойову ефективність та безпеку польотів. Проте, повна автоматизація польоту пілотованого літака є неможливою, оскільки пілот повинен бути активно вовлась в управління, особливо на критичних етапах польоту, і тільки він може виконувати функції перемикання режимів системи автоматичного управління та взаємодії з аварійними режимами. При автоматичному управлінні пілот, як активний елемент ланцюга управління, виключається з процесу пілотування. Тим не менше, дослідження свідчать, що навіть при автоматизації обробки інформації та управління пілот не може бути повністю відсутнім у керувальному ланцюгу. Його присутність визначається ефективністю та безпекою польотів, а також економічними факторами. Системи керування, в яких пілот активно бере участь, відносяться до класу автоматизованих (напівавтоматичних) систем керування. Характеристики людського мислення, сприйняття інформації, увага та здатність до різноманітних керуючих впливів в залежності від зовнішніх умов роблять льотчика необхідною ланкою в управлінському ланцюзі. Пілот може швидко адаптуватися до змін у пілотажних характеристиках літака, легко перемикаючись з одного режиму управління на інший у разі відмови. Проте, серед обмежень та недоліків людини-оператора слід відзначити низьку швидкість обробки інформації, обмежений час безперервної роботи, залежність якості управління від фізичного та психічного стану людини, а також від зовнішніх умов.