Організаційні засади діяльності Державної служби фінансового моніторингу України та шляхи їх удосконалення

Abstract

Створення ефективних механізмів протидії легалізації злочинних доходів, «брудних» коштів, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення в окремій країні і по всьому світові потребує формування відповідного інституціонального забезпечення, представленого міжнародними стандартами, національними нормативними актами, діяльністю спеціально уповноважених органів державної влади. В Україні вони представлені Національним банком України, Міністерством юстиції України, Міністерством цифрової трансформації України, Національним антикорупційним бюро України. Проте провідну роль у формуванні вітчизняної системи фінансового моніторингу відіграє Держфінмоніторинг як орган, уповноважений Україною на виконання функцій ПФР. Починаючи з моменту створення у 2002 році його діяльність зазнала суттєвих кількісних і якісних змін, які можна оцінити позитивні, оскільки Держфінмоніторинг перетворився з суто формального органу на національній центр, що акумулює інформацію для аналізу порогових, підозрілих, сумнівних, та інших операцій, пов’язаних з відмиванням коштів, предикатними злочинами, фінансуванням тероризму та розповсюдженням зброї масового знищення. Актуальність вибору теми кваліфікаційної роботи пов’язана з необхідністю удосконалення організації та методики управління діяльністю Державної служби фінансового моніторингу України.