Фінансове планування діяльності банківської установи та шляхи його удосконалення

Abstract

В умовах воєнного стану принципово змінюються підходи до діяльності банківських установ. Банківська система є невід'ємною складовою будь-якої економіки і відіграє важливу роль у її функціонуванні. У період формування ринкової інфраструктури та структурної перебудови господарства, коли відбуваються значні зміни в економічній системі, діяльність банківських установ стає особливо важливою. Банківські установи забезпечують доступ до фінансових ресурсів, необхідних для розвитку бізнесу та інфраструктури. Вони фінансують проекти з перебудови та модернізації, допомагають у перерозподілі коштів, сприяють прискоренню роздержавлення власності, що сприяє створенню більш конкурентоспроможного та ефективного сектора. Без банківського сектора економіка не може ефективно функціонувати, оскільки банки забезпечують фінансову підтримку підприємствам, домогосподарствам та державі. Незалежно від того, чи має країна ринкову економіку чи командно-адміністративну систему, банківський сектор відіграє ключову роль у функціонуванні її фінансової системи. Отже, банківська система є важливим каталізатором для сталого економічного зростання та розвитку, особливо в періоди змін і перетворень в економіці. Ефективне управління фінансами є важливим аспектом забезпечення фінансової стійкості банківської системи. Це охоплює керування ресурсною базою банку, тобто забезпечення достатнього обсягу фінансових ресурсів для здійснення його функцій, таких як кредитування, забезпечення ліквідності та виконання інших операцій. Крім того, ефективне управління фінансами означає розумне розміщення цих ресурсів у фінансові активи з метою отримання прибутку. Банки зазвичай вкладають свої кошти у різні види активів, такі як кредити, облігації, акції та інші інвестиційні інструменти. Важливо балансувати ризики та доходи, щоб забезпечити стійкість та прибутковість банківської діяльності. Ефективне управління фінансами також включає у себе контроль за ризиками, такими як кредитний ризик, ліквіднісний ризик, ринковий ризик та інші. Банки повинні мати відповідні стратегії та процедури для оцінки, управління та мінімізації цих ризиків. Отже, ефективне управління фінансами є важливою запорукою фінансової стійкості банківської системи, яка дозволяє забезпечити ефективне функціонування банків та сприяти стабільності фінансового ринку в цілому. Адже неякісне управління вже призвело до банкрутства майже 100 банківських установ протягом 2014-2016 років.Управління фінансами банку зазвичай зосереджене на досягненні оптимальної структури активів, яка б забезпечувала б високу прибутковість та відповідну ліквідність при прийнятному рівні ризиків. Оптимальна структура активів - це баланс між різними видами активів, які мають різний рівень ризику та доходу. Наприклад, банк може вкладати частину своїх коштів у високоризикові, але високодохідні активи, такі як акції або корпоративні облігації. Однак, занадто велика концентрація в таких активах може збільшити ризик неповернення коштів. Тому банк також повинен розглядати більш консервативні та менш ризиковані активи, наприклад, державні облігації або кредити з низьким ризиком. Досягнення оптимальної структури активів також включає в себе управління ліквідністю, тобто забезпечення достатнього рівня готівки або легко конвертованих активів для забезпечення спроможності банку виплачувати кошти в разі потреби. Недостатня ліквідність може призвести до фінансових проблем, таких як недостатність коштів для покриття вимог клієнтів або платіжних зобов'язань. Таким чином, оптимальне управління фінансами банку включає в себе збалансування між ризиками та доходами, забезпечення ліквідності та відповідності законодавству та регулятивним вимогам.Описані тенденції в останні роки ускладнили зв’язок між активними і пасивними операціями банків. Підвищення попиту на кредити, особливо в умовах інфляції, може спричинити зростання процентних ставок на грошових ринках, оскільки банки прагнуть залучити достатньо коштів для видачі кредитів. Це може також призвести до загострення міжбанківської конкуренції, оскільки банки конкурують за доступ до ресурсів.Зростання вартості ресурсів може призвести до скорочення банківської маржі, тобто різниці між процентними ставками за кредити та депозити. Це може зменшити прибутки та дивіденди банків. У такій ситуації банки можуть шукати нові вигідні сфери вкладення капіталу або вдосконалювати свої операційні процеси для ефективнішого використання ресурсів.Для успішної адаптації до цих викликів банки повинні зосередитися на покращенні управління ризиками, оптимізації балансу та розвитку нових продуктів та послуг, які можуть генерувати додатковий дохід. Також важливо проводити більш чітку координацію всіх аспектів банківської діяльності для забезпечення оптимального використання ресурсів та досягнення фінансової стабільності.