Естетичний діалог зі святим письмом у ліриці Павла Гірника

Abstract

У творчому колі покоління 80-х рр. ХХ ст. виокремлюється група поетів-традиціоналістів, яких оминула слава реформаторів віршової форми (П. Гірник, С. Чернілевський). Лірика П. Гірника, автора збірок «Спрага», «Летіли гуси», «Се я, причинний», «Китайка», «Брате мій, вовче», «Коник на снігу», «Посвітається», вирізняється підкресленою зорієнтованістю на класичні традиції, основними складовими якої є: домінування патріотичної тематики, постійна увага до болючих проблем розвитку нації та буття української людини на рубежі віків, глибоке проникнення у народнопоетичну стихію та ненастанний діалог зі Святим Письмо. Поет-вісімдесятник П. Гірник звернувся до активного діалогу з Біблією, намагаючись осмислити гострі питання постколоніальної доби, знайти пояснення суперечливим національним проблемам, які не піддавалися раціональним законам. Водночас біблійний інтертекст Гірникової поезії лишається поза увагою дослідників. Прo яскраві грані таланту вісімдесятника писали М. Слабошпицький, П. Осадчук, І. Римарук, В. Моренець, В. Івашко, М. Рябчук. В основному це стислі критичні відгуки чи рецензії на вихід нових збірок. Наразі філософський дискурс Гірникової лірики лишається поза увагою дослідницьких студій. Тож логічно виправданим і доцільним видається діалогічне прочитання поезії чільного представника «вісімдесятництва» П. Гірника, побудованих на паралелях зі Святим Письмом.