Кримінальна відповідальність за правопорушення у транспортній сфері

Abstract

Тема кримінальної відповідальності за правопорушення у транспортній сфері є важливою у наш не простий час, та потребую додаткового вивчення та опрацювання. У чинному на сьогодні Кримінальному кодексі України відповідальність за кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту передбачена статтями 276-292 (розділ XI). Більшість із цих кримінальних правопорушень існує в кримінальному законі давно, але аналіз слідчої, судової і прокурорської практики, показує, що застосування цих норм вимагає врахування їх особливостей. В цілому під транспортними кримінальними правопорушеннями, потрібно розуміти передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на безпеку руху та експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту. В розділі XI Особливої частини КК України вони розташовані у певній послідовності, яка в свою чергу враховує тяжкість кримінального правопорушення, а також вид транспорту, на якому він вчиняється. З самого початку розділу знаходяться кримінальні правопорушення, що вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (ст. 276 – 285 КК України), на етапі другому – на автомобільному і міському електротранспорті (ст. 286 – 290 КК України).На завершальному етапі діяння, пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил та пошкодженням магістральних трубопроводів (ст. 291 i 292 КК України).Основним безпосереднім об’єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 276 «Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту» є суспільні відносини у сфері безпечної експлуатації вказаних видів транспорту. Додатковими об’єктами виступають відносини, що забезпечують охорону життя і здоров’я людей, власності, довкілля, а також безпечної роботи транспорту. Часто наслідками цих діянь бувають аварії, травмування та загибель людей, майнова шкода або створення реальної небезпеки цим об’єктам. Як результат таких деліктів порушується графік руху транспорту, виникає затримка перевезень вантажів і пасажирів, дезорганізується робота транспортної інфраструктури та усіх, пов’язаних з нею сфер життєдіяльності суспільства. Особливістю кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушень є те, що шкода особі чи іншим об’єктам завдається при порушенні певних правил використання джерел підвищеної небезпеки, а також правил їх експлуатації, що полягає у вчиненні дій, заборонених такими правилами або у невиконанні дій, які належить вчинити відповідно до нормативно закріплених вимог. На залізничному транспорті – це перевищення швидкості; проїзд на забороняючий сигнал; початок руху без дозволу; неподання встановлених сигналів; допуск до поїздки осіб, які не мають належної підготовки тощо. На водному транспорті порушення може полягати, зокрема, у допуску до судноводіння сторонніх осіб; незадовільній організації спостереження за навколишньою обстановкою; невиконанні маршрутів руху чи вказівок осіб, які управляють пересуванням суден тощо.