Управління закупівлями в ланцюгах постачання будівельної продукції

Abstract

Сучасні умови ведення бізнесу зазнають суттєвих змін, що безпосередньо впливає на діяльність компаній. Концепція управління ланцюгів постачання стає все більш актуальною в даний час. Компанії перестають конкурувати між собою як окремі бізнес-одиниці, стаючи частиною великих логістичних систем. Швидке поширення інформації, інновацій та технологій серед конкурентів стимулює компанії шукати нові джерела конкурентних переваг, що характеризуються низьким рівнем можливості запозичення та великим стратегічним потенціалом. На основі цього, підхід до логістичної діяльності компаній як до тактичного процесу змінюється у бік управління інтегрованими ланцюгами постачання з яскраво вираженим стратегічним характером. Новий метод здійснення звичних логістичних операцій передбачає формування конкурентної стратегії всього ланцюга поставок, інформаційний обмін між її учасниками та узгодженість діяльності всіх її ланок. Це дозволяє компаніям стає більш стійкими до ризиків зовнішнього середовища та краще адаптуватися до його змін. Таким чином, ланцюги поставок стають свого роду механізмом досягнення надійного та стабільного функціонування всіх її учасників. Одним з найбільш важливих процесів у логістиці та в управлінні ланцюгами поставок є закупівельна діяльність, частка витрат на яку у загальних витратах компаній досить велика. Відповідно, зниження витрат і оптимізація закупівельної діяльності стає одним з основних завдань в управлінні компаній. При впровадженні аспектів стійкості у загальноорганізаційну діяльність підприємств і управління їх ланцюгами поставок, закупівельна діяльність стає стратегічним інструментом, сприяючим як скорочення витрат з допомогою спільної роботи з постачальниками, а й зміцненню стійкості, як всього ланцюга поставок, і кожного її учасника окремо. Специфіка управління закупівлями у стійких ланцюгах постачання полягає у розширенні критеріїв оцінки потенційних постачальників тільки на основі їх традиційних економічних показників, до розробки додаткових вимог щодо їх соціальної та екологічної відповідальності.