Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя співробітників в умовах дистанційної діяльності

Abstract

Дипломна робота містить теоретико-методологiчнi засади саморегуляції як чинника психологічного благополуччя співробітників в умовах дистанційної діяльності. Використані методи дослiдження: теоретичний; психодіагностичний, який включав такі методики: «Стиль саморегуляції поведінки» В.І. Моросанової, Є.М. Коноз, «Дослідження вольової саморегуляції» А.В. Звєрькова і Є.В. Ейдмана, «Діагностика особливостей самоорганізації-39» О.Д. Ішкова, «Шкала суб'єктивного благополуччя» А. Перуе-Баду (адаптація М.В. Соколової), «Шкали психологічного благополуччя» Х.Ріфф (адаптація Н.Н. Лепешинського); методи математичної обробки: кореляційний аналіз, лінійний регресійний аналіз, tкритерій Стьюдента для залежної вибірки. Встановлена необхідність розвитку навичок саморегуляції співробітників в умовах дистанційної діяльності засобами психологічного тренінгу. Розроблено та впроваджено тренінгову програму, мета якої – підвищення рівня саморегуляції співробітників в умовах дистанційної діяльності, підтверджено її ефективність.