Діагностування авіаційних газотурбінних двигунів в умовах стендових досліджень

Abstract

Методи параметричної діагностики авіаційних двигунів, зокрема використання систем вібраційного контролю в дійсний час є базовими в складі випробувальних комплексів і стендів авіаційних ГТД. Специфіка аналізу вібрацій авіаційних газотурбінних двигунів полягає в тому, що для правильної оцінки якості виготовлення двигунів необхідно оцінити їхню вібраційну поведінку на різних режимах: на прогріві, східчастому виході з малого газу до максимальних оборотів, приємності та вибігу. При цьому детальний аналіз вібраційного стану двигуна проводиться звичайно після завершення випробувань, які необхідно повторювати, якщо не вистачає даних, необхідних для достовірного висновку. Удосконалювання технології випробувань авіадвигунів висунуло до засобів виміру та аналізу вібрацій нові вимоги. Крім вимог по точності вимірів, надійності, використанню сучасних цифрових технологій обробки вібраційних сигналів, висувається ряд вимог, пов'язаних з автоматизацією процесу контролю, реєстрації і обробки вібраційних сигналів. У роботі проведено аналіз типових конструкцій стендів для авіаційних газотурбінних двигунів та досвіду їх експлуатації. Формалізовано склад оптимальної конструкції випробувального стенду. Розроблені програма та методики стендових випробувань турбореактивних двигунів для формування вібраційного і параметричного паспортів. Визначені характерні діагностичні режими випробувань, створена статистична модель авіаційного двигуна.