Один із аспектів христологічного тлумачення образу лілеї в літературі українського бароко

Abstract

Розглянуто один із варіантів тлумачення біблійного образу лілеї, яка зростає між тереном (Пісн. 2:1–2). Українські автори XVII–XVIII століття, продовжуючи традицію, започатковану першими коментаторами Святого Письма, вбачають у стихах із Пісні Пісень провіщення Христових стастей. Лілея означає самого Спасителя, а терен асоціюється із колючим вінцем, зодягненим на голову Ісуса римськими вояками. Творчість Антонія Радивиловського, Димитрія Туптала, Іоана Максимовича й анонімного автора «Дѣйствія, на страсти Христовы списанного» засвідчує їхній інтерес до мотиву Господніх страждань та схильність створювати контрастні, побудовані на антиноміях описи євангельських подій за допомогою образів, запозичених із Пісні Пісень.

Статья посвящена одному из вариантов интерпретации библейского образа лилии, произрастающей среди терния (Песн. П. 2:1–2). Украинские авторы XVII–XVIII веков, продолжая традицию, основанную первыми комментаторами Священного Писания, усматривают в стихах из Песни Песней предвещание Христовых страстей. Лилия означает самого Спасителя, а терние ассоциируется с колючим венцом, надетым на голову Иисуса римскими воинами. Творчество Антония Радивиловского, Димитрия Туптала, Иоанна Максимовича, а также анонимного автора «Дѣйствия, на страсти Христовы списанного» свидетельствует об их заинтересованности мотивом Господних страданий и склонности создавать контрастные, построенные на антиномиях описания евангельских событий, используя заимствованные из Песни Песней образы.